Содержание
- 2. Йозеф Гайдн Гульд Австрія Франц Йозеф Гайдн — (нім. Joseph Haydn, 1732—1809), австрійський композитор, представник віденської
- 3. Вокальні твори 24 опери ораторії «Створення світу» «Пори року» 14 мес Симфонічна музика 104 симфонії, в
- 4. Вольфґанґ Амадей Моцарт "Маленькая ночная серенада" - Аллегрория Вóльфґанґ Амадéй Мóцарт, повне ім'я Йоганн Вольфґанґ Хризостом
- 5. Опери Духовний зінгшпіль (сценічна ораторія) «Борг першої заповіді» (Die Schuldigkeit des ersten Gebotes, 1-а частина колективного
- 6. Людвіг ван Бетховен Тишина НІМЕЧЧИНА Лю́двіг ван Бетхо́вен — німецький композитор. Творчість Бетховена тісно пов'язана з
- 7. Список творів 9 симфоній: № 1 (1799—1800), № 2 (1803), № 3 «Героїчна» (1803—1804), № 4
- 8. Ріхард Вагнер Вальс Вільге́льм-Рі́хард Ва́ґнер (нім. Wilhelm Richard Wagner) (22 травня, 1813, Лейпциг — 13 лютого,
- 9. Опери Музичні драми Вагнера прийнято класифікувати за трьома періодами: (1832) Весілля (Die Hochzeit) (незавершена) (1833) Феї
- 10. Гектор Берліоз Франція Луї́ Гектор Берліо́з (фр. Louis Hector Berlioz; *11 грудня 1803, Ла-Кот-Сент-Андре — †8
- 11. Симфонії Фантастична симфонія, Op. 14 (Symphonie fantastique, 1830) Гарольд в Італії, Op. 16 (Harold en Italie)
- 12. Жорж Бізе Кармен Жорж Бізе́ (фр. Alexandre-César-Léopold Bizet, при хрещені дано ім'я Жорж, 25 жовтня, 1838
- 13. Найважливіші твори Опери та оперети La prêtresse, оперета (1854) «Диво лікар» (Le docteur Miracle), опера буф
- 14. Жак Оффенба́х КанКан Жак Оффенбах (,20 червня 1819, Кельн — 5 жовтня 1880, Париж) — французький
- 15. Джузеппе Верді Тоска ІТАЛІЯ Джузе́ппе Фортуні́но Франче́ско Ве́рді (італ. Giuseppe Fortunino Francesco Verdi, *10 жовтня 1813,
- 16. Опери Оберто, граф ді Сан-Боніфачо — Ла Скала, Мілан, 1839 Король на день — Ла Скала,
- 17. Ніколло Паганіні Скрипка і море Ніколо Паганіні, також Нікколо Паганіні (італ. Niccolò Paganini; 27 жовтня 1782
- 18. Фредерік Шопен Польща Фридери́к Франсуа́ Шопе́н (пол. Fryderyk [Franciszek] Chopin, іноді Szopen; фр. Frédéric [François] Chopin;)
- 19. Михайло Глінка Росія Музика до трагедії М. В. Кукольника «Князь Холмський» Миха́йло Іва́нович Глінка (20 травня
- 20. Опери «Іван Сусанін» (1836) «Руслан і Людмила» (1837—1842) Симфонічні твори Симфонія на дві російські теми (1834,
- 21. Петро Чайковський Лебедине озеро Михайло Чайко́вський або Садик-паша пол. Michał Czajkowski (29 вересня 1804 Гальчин (Бердичівський
- 22. Літературні твори та праці Головні з них: {«Powieści kozackie»} (1837) пол. Kozaczyzna W Turcyi пол. „Wernyhora“
- 24. Скачать презентацию
Йозеф Гайдн
Гульд
Австрія
Франц Йозеф Гайдн — (нім. Joseph Haydn, 1732—1809), австрійський композитор,
Йозеф Гайдн
Гульд
Австрія
Франц Йозеф Гайдн — (нім. Joseph Haydn, 1732—1809), австрійський композитор,
У 1749 Йозеф пішов з хору і став вільним музикантом. Наступний десятилітній період був для нього дуже важким. Йозеф брався за різну роботу, у тому числі був слугою італійського композитора Ніколи Порпора. Паралельно він намагався заповнювати прогалини у своїй музичній освіті. До цього періоду відноситься й написання першої опери Гайдна.
У 1759 композитор одержує посаду капельмейстера при дворі графа Карла фон Морцина. Під керівництвом Гайдна постає невеликий оркестр, для якого композитор складає свої перші симфонії. У 1760 Гайдн одружується на Марії-Ганні Келлер.
Вокальні твори
24 опери
ораторії
«Створення світу»
«Пори року»
14 мес
Симфонічна музика
104 симфонії, в
Вокальні твори
24 опери
ораторії
«Створення світу»
«Пори року»
14 мес
Симфонічна музика
104 симфонії, в
«Прощальна симфонія» (№ 45)
«Симфонія з тремоло литавр» (№ 103)
«Лондонська» (№ 104)
Концерти:
20 концертів для фортепіано з оркестром
9 концертів для скрипки з оркестром
6 концертів для віолончелі з оркестром
16 концертів для інших інструментів (в том числі для контрабаса, баритона, флейти, валторни)
Камерна музика
83 квартети,
12 сонат для скрипки і фортепіано
77 струнних квартетів
6 дуетів для скрипки і альта
30 тріо для струнних інструментів
35 тріо для фортепіано, скрипки і віолончелі
52 фортепіанні сонати
Вольфґанґ Амадей Моцарт
"Маленькая ночная серенада" - Аллегрория
Вóльфґанґ Амадéй Мóцарт, повне ім'я
Вольфґанґ Амадей Моцарт
"Маленькая ночная серенада" - Аллегрория
Вóльфґанґ Амадéй Мóцарт, повне ім'я
Опери
Духовний зінгшпіль (сценічна ораторія) «Борг першої заповіді» (Die Schuldigkeit des ersten
Опери
Духовний зінгшпіль (сценічна ораторія) «Борг першої заповіді» (Die Schuldigkeit des ersten
Шкільна опера (латинська комедія) «Аполлон і Гіацинт, або Перетворення Гіацинта» (Apollo et Hyacintus, seu Hyacinthi Metamorphosis, лібрето P. Відля за «Метаморфозами» Овідія, 1767, Зальцбургський університет);
опери-серіа:
Мітрідат, цар понтійській (Mitridate, re di Ponto, лібрето В. А. Чинья-Санти за Ж. Расіном, 1770, Мілан, театр «Реджо дукаль»),
Ідоменей, цар крітський, або Ілія і Ідамант (Idomenco, re di Creta, ossia Ilia ed Idamante, 1781, Мюнхен, Резіденцтеатр),
Милосердя Тіта (La clemenza di Tito, лібрето П. Метастазіо, переробка До. Маццолі, 1791, Прага, Становий театр);
Асканіо в Альбі, serenata teatrale (Ascanio in Alba, лібрето Дж. Паріні, 1771, Мілан, театр «Реджо дукале»),
Сон Сципіона, serenata drammatica (Il sogno di Scipione, лібрето П. Метастазіо, 1772, Зальцбург);
Луцій Сулла, dramma per musica (Lucio Silla, лібрето Дж. де Гамерри, переробка П. Метастазіо, 1772, Мілан, театр «Реджо дукале»);
Цар-пастух, dramma per musica (Il re pastore, лібрето П. Метастазіо, 1775, Зальцбург);
опери-буфа:
Удавана простачка (La finta semplice, лібрето М. Коль-Телліні за До. Гольдоні, 1768, поставлений 1769, Зальцбург),
Удаваний садівник (La finta giardiniera, лібрето гадане Р. Кальцабіджі, переробка М. Кольтелліні, 1775, Мюнхен, Редутенхаус),
Каїрський гусак (L'oca del Cairo, лібрето Дж. Вареско, 1783, не закінчена; з новим французьким лібрето і доповнена з «Обдуреного жениха» поставлений 1867, Париж),
Обдурений жених, або Суперництво трьох жінок через одного коханого (Lo sposo deluso, ossia La rivalita di tre donne per un solo amante, 1783, не закінчена),та ін.
Для хору :
Меси
Кантати
Для оркестру
Концерти
Симфонії
Серенади
Дивертисменти
різні п'єси для оркестру і ансамблю-
Та ін.
Людвіг ван Бетховен
Тишина
НІМЕЧЧИНА
Лю́двіг ван Бетхо́вен — німецький композитор. Творчість Бетховена тісно
Людвіг ван Бетховен
Тишина
НІМЕЧЧИНА
Лю́двіг ван Бетхо́вен — німецький композитор. Творчість Бетховена тісно
Список творів
9 симфоній: № 1 (1799—1800), № 2 (1803), № 3
Список творів
9 симфоній: № 1 (1799—1800), № 2 (1803), № 3
11 симфонічних увертюр, серед яких «Коріолан», «Егмонт», «Леонора» № 3.
5 концертів для фортепіано з оркестром.
6 юнацьких сонат для фортепіано.
32 сонати для фортепіано (в тому числі «Місячна», «патетична»), 32 варіації і близько 60 п'єс для фортепіано.
10 сонат для скрипки і фортепіано (в тому числі «крейцерова»).
Концерт для скрипки з оркестром, концерт для фортепіано, скрипки та віолончелі з оркестром («потрійний концерт»).
5 сонат для віолончелі та фортепіано.
16 струнних квартетів.
6 тріо.
Балет «Творіння Прометея».
Опера «Фіделіо».
Урочиста меса.
Вокальний цикл «До далекої коханої».
Пісні на вірші різних поетів, обробки народних пісень.
Ріхард Вагнер
Вальс
Вільге́льм-Рі́хард Ва́ґнер (нім. Wilhelm Richard Wagner) (22 травня, 1813, Лейпциг
Ріхард Вагнер
Вальс
Вільге́льм-Рі́хард Ва́ґнер (нім. Wilhelm Richard Wagner) (22 травня, 1813, Лейпциг
Опери
Музичні драми Вагнера прийнято класифікувати за трьома періодами:
(1832) Весілля (Die
Опери
Музичні драми Вагнера прийнято класифікувати за трьома періодами:
(1832) Весілля (Die
(1833) Феї (Die Feen)
(1836) Заборона кохання (Das Liebesverbot)
(1837) Ріенці, останній з трибунів (Rienzi, der Letzte der Tribunen)
(1843) Летючий Голландець (Der fliegende Holländer)
(1845) Тангейзер (Tannhäuser)
(1848) Лоенгрін (Lohengrin)
(1859) Трістан і Ізольда (Tristan und Isolde)
Та ін.
Симфонічні твори
Симфонія C-Dur
Симфонія E-Dur (незавершена)
«Ідилія Зигфріда» для малого оркестру (Siegfried Idyll, 1870)
Увертюра до трагедії Раупаха «Король Енціо» (König Enzio-Ouvertüre, 1832)
Увертюра «Христофор Колумб» (Columbus-Ouvertüre, 1835)
Увертюра «Польща» (Polonia, 1836)
Та ін.
Вокальні твори
3 романси на французькі тексти: «Спи, моє дитя», «Малютка» («Роза»), «Чекання» (1840)
«Два гренадери» (1840)
«Урочиста пісня» для чоловічого хору (1843)
«Трапеза апостолів» (Das Liebesmahl der Apostel), біблійні сцени для чоловічого голосу і оркестру (1843)
«Привітання королю» для чоловічого хору а капела (1844)
5 віршів М, Везендок для жіночого голосу з фортепіано: «Ангел», «Мрії», «Печаль», «! Стій», «В теплиці» (1857—1858)
Фортепіанні твори
Соната B-dur (1831)
Полонез в 4 руки (1831)
Фантазія fis-moll (1831)
Соната A-dur (1832)
Соната в альбом М. Везендок (1853)
Züricher Vielliebchen-Walzer для фортепіано, Es-Dur (1854)
«Аркуш з альбому» C-dur (1861)
«Аркуш з альбому» Es-dur (1875)
Літературні твори
«Паломництво до Бетховена» (Eine Pilgerfahrt zu Beethoven, 1840)
«Мистецтво і революція» (Die Kunst und die Revolution, 1849)
«Художній твір майбутнього» (Das Kunstwerk der Zukunft, 1850)
«Єврейство в музиці» (Das Judenthum in der Musik, 1850)
«Опера і драма» (Oper und Drama, 1850—1851)
«Звернення до друзів» (Eine Mitteilung an meine Freunde, 1851)
«Про симфонічні поеми Ліста» (1857)
«Держава і релігія» ( Über Staat und Religion, 1864)
Та ін.
Гектор Берліоз
Франція
Луї́ Гектор Берліо́з (фр. Louis Hector Berlioz; *11 грудня 1803,
Гектор Берліоз
Франція
Луї́ Гектор Берліо́з (фр. Louis Hector Berlioz; *11 грудня 1803,
Симфонії
Фантастична симфонія, Op. 14 (Symphonie fantastique, 1830)
Гарольд в Італії, Op.
Симфонії
Фантастична симфонія, Op. 14 (Symphonie fantastique, 1830)
Гарольд в Італії, Op.
Rêverie et caprice — для скрипки з оркестром (1841)
Ромео і Джульєта — Симфонія за мотивами Шекспіра для хору, солістів і оркестру Op.17, H 79 (1839).
Траурно-тріумфальна симфонія Op.15, H 80a, b (1840)
Концертні твори
Римський карнавал, Op.9 (1844)
Король Лір, Op.4 (1831)
Rêverie et caprice — для скрипки з оркестром Op. 8, H 88 (1841)
Марш для останньої сцени Гамлета H 103 (1844)
Марш троянців H 133b (1864)
Опери
Benvenuto Cellini (1838)
Засудження Фауста Op.24, H 111(La Damnation de Faust, 1846)
дилогія Троянці (фр. Les TroyensH 133a; «Взяття Трої», «Троянці в Карфагені», 1859)
Беатріче та Бенедикт H 138 (1863)
Таємні судді H 23 (збереглись тільки фрагменти) (1825–1834)
Бенвенуто Челіні Op.23, H 76a (1838)
La nonne sanglante H 91 (не закінчена) (1841–1842)
Духовні твори
Урочиста меса, 1924
Реквієм, Op. 5 (Grande Messe des morts, 1837)
Ораторія Дитинство Христа (L'Enfance du Christ)
Te Deum Op. 22, H 118 1848–1849
Увертюри
Веверлі H 26 (1826–1828)
Буря (за Шекспіром, з хором) H 52 (1830)
Роб Рой H 54 (1831)
Бенвенуто Челіні H 76b (1838)
Римський карнавал Op.9, H 95 (1844)
Корсар Op.21, H 101 (1846–1851)
Беатріче і Бенедикт H 138 (1860–1862)
Кантати
Грецька революція (2-і різні версії) H 21a, H 21b (1825–1826, 1833)
Смерть Орфея H 25 (1827)
Ермінія H 29 (1828)
Клеопатра H 36 (1829)
Смерть Сарданапала H 50 (зберігся тільки невеликий фрагмент) (1830)
5 травня Op.6, H 74 (1831–1835)
Ерігона (зберігся тільки фрагмент) H 77 (1835–1838)
Hymne à la France H 97 (1844)
Chant des chemins de fer H 110 (1846)
L'Impériale Op.26, H 129 (1854)
Le Temple universel Op.28, H 137 (1861)
Вокальні твори
Літні ночі Op.7, H 81
Жорж Бізе
Кармен
Жорж Бізе́ (фр. Alexandre-César-Léopold Bizet, при хрещені дано ім'я Жорж,
Жорж Бізе
Кармен
Жорж Бізе́ (фр. Alexandre-César-Léopold Bizet, при хрещені дано ім'я Жорж,
Найважливіші твори
Опери та оперети
La prêtresse, оперета (1854)
«Диво лікар» (Le docteur Miracle),
Найважливіші твори
Опери та оперети
La prêtresse, оперета (1854)
«Диво лікар» (Le docteur Miracle),
«Дон Прокопіо» (Don Procopio), опера буф (1859)
«Шукачі перлин» (Les pêcheurs de perles), опера (1863)
«Іван IV», велика опера (незакінчена)
«Пертська красуня» (La jolie fille de Perth), опера (1867)
«Нума», опера (1871)
«Арлезіанка» (L'Arlésienne), 'музика до вистави' (1872)
«Джаміле» (Djamileh), одноактна опера (1872)
«Кармен», опера (1875)
Симфонічна музика
Симфонія № 1 C-dur (1855)
Симфонія № 2 «Roma» (знищена автором)
Сюїта «Арлезіанка» (з музики Бізе до вистави Арлезіанка,1872)
Сюїта з опери «Кармен»
Інше
хори з оркестром і a cappella;
п'єси для фортепіано,
фортепіанні дуети;
романси, пісні;
Жак Оффенба́х
КанКан
Жак Оффенбах (,20 червня 1819, Кельн — 5 жовтня 1880,
Жак Оффенба́х
КанКан
Жак Оффенбах (,20 червня 1819, Кельн — 5 жовтня 1880,
Твори композитора
Створив музику до понад 100 оперет, найвідоміші з яких
«Орфей у пеклі» (1858, 2-а ред. 1874),
«Прекрасна Єлена» (1864),
«Синя Борода»,
«Паризьке життя» (обидві jcnfyys — 1866),
«Перікола» (1868),
«Розбійники» (1869).
Ці твори відзначаються сатиричною спрямованістю, дотепністю та гумором, мелодійністю, витонченістю інструментовки. Ліричне обдаровання Оффенбаха особливо виявилося в його останньому творі — опері «Казки Гофмана» (1880).
Джузеппе Верді
Тоска
ІТАЛІЯ
Джузе́ппе Фортуні́но Франче́ско Ве́рді (італ. Giuseppe Fortunino Francesco Verdi, *10
Джузеппе Верді
Тоска
ІТАЛІЯ
Джузе́ппе Фортуні́но Франче́ско Ве́рді (італ. Giuseppe Fortunino Francesco Verdi, *10
Дитинство Джузеппе було важким. Сім'я жила бідно. У сільській церкві він допомагав відслужувати месу. Музичної грамоти та грі на органі навчався у П'єтро Байстроккі. Помітивши потяг сина до музики, батьки подарували Джузеппе спінет. Цей досить недосконалий інструмент композитор зберіг до кінця свого життя.
На музично обдарованого хлопчика звернув увагу Антоніо Барецці — багатий торговець з сусіднього міста Буссето. Він вірив, що Верді стане не шинкарем і не сільським органістом, а великим композитором. За порадою Барецці в 1823 десятирічного Джузеппе Верді, що одержав початкові знання від сільського священика, відправили в школу у Буссето. Так почалася нова, ще більш важка смуга життя — хлоп’ячі роки і роки юності. У недільні дні Джузеппе вирушав в Ле Ронколе, де грав на органі під час меси. У Верді з'явився і вчитель композиції — Фернандо Провіз, директор «Філармонічного товариства» Буссето. Провіз займався не тільки контрапунктом, він зародив у Верді зацікавлення до серйозної літератури. Джузеппе зацікавили Шекспір, Данте, Гете, Шиллер. Серед найулюбленіших його творів — роман «Заручини» італійського письменника Алессандро Мандзоні.
Опери
Оберто, граф ді Сан-Боніфачо — Ла Скала, Мілан, 1839
Король на день
Опери
Оберто, граф ді Сан-Боніфачо — Ла Скала, Мілан, 1839
Король на день
Набукко — Ла Скала, Мілан, 1842
Ломбардці — Ла Скала, Мілан, 1843
Ернані — Ла Феніче, Венеція 1844
I due Foscari — Театр Арджентіна Рим, 1844
Жанна д'Арк — Ла Скала, Мілан, 1845
Альзіра — Ла Феніче, Неаполь, 1845
Аттіла — Ла Феніче, Венеція, 1846
Макбет — Teatro della Pergola, Флоренція, 1847
Розбійники — Her Majesty's Theatre, Лондон, 1847
Єрусалим — Académie Royale de Musique, Париж, 1847 (редакція опери I Lombardi)
Корсар — Teatro Grande, Trieste, 1848
Битва під Леньяно — Театр Арджентіна, Рим, 1849
Луїза Міллер — Teatro San Carlo, Неаполь, 1849
Стіффеліо — Teatro Grande, Trieste, 1850
Та ін.
Камерна, інструментальна і вокальна музика
Струнний квартет e-moll. Перше виконання 1 квітня 1873 р. у Неаполі.
Шість романсів для голосу з фортепіано на слова Дж. Віттореллі, Т. Б'янкі, К. Анджоліні й Ґете. Створено у 1838 р.
«Вигнанець» («L'Esule»), балада для баса з фортепіано на слова Т.Солера. Створено у 1839 р.
«Зваба» («La Seduzione»), балада для баса з фортепіано на слова Л. Балестра. Створено у 1839 р.
«Ноктюрн» («Notturno»), для сопрано, тенора й баса із супроводом флейти obligate. Створено у 1839 р.
Альбом — шість романсів для голосу з фортепіано на слова А. Маффеї, М. Маджоні й Ф. Романі. Створено у 1845 р
«Жебрак» («Il Poveretto»), романс для голосу з фортепіано Створено у 1847 р.
«Покинута» («L'Abbandonata»), для сопрано з фортепіано Створено у 1849 р.
«Квіточка» («Fiorellin»), романс на слова Ф. Піаве. Створено у 1850 р.
«Молитва поета» («La preghiera del poeta»), на слова Н. Соле. Створено у 1858 р.
«Сторнель» («Il Stornello»), для голосу з фортепіано. Створено у 1869 р. для альбому на користь Ф. М. Піаве
для хору
«Звучи, труба» («Suona la tromba») на слова гімну Г. Мамелі, для чоловічого хору й оркестру. Твір 1848 р.
«Гімн націй» («Inno delle nazioni»), кантата для високого голосу, хору й оркестру, на слова А. Бойто. Твір для Лондонської всесвітньої виставки. Перше виконання 24 травня 1862 р.
духовна музика [ред.]
«Реквієм» («Messa da Requiem»), для чотирьох солістів, хору й оркестру. Перше виконання 22 травня 1874 р. у Мілані, у церкві San Marco.
«Pater Noster» (текст Данте), для пятиголосого хору. Перше виконання 18 квітня 1880 р. у Мілані.
«Ave Maria» (текст Данте), для сопрано й струнного оркестру. Перше виконання 18 квітня 1880 р. у Мілані.
«Чотири духовні п'єси» («Quattro pezzi sacri»):
1. «Ave Maria», для чотирьох голосів (близько 1889);
2. «Stabat Mater», для чотириголосого змішаного хору з оркестром (близько 1897);
3. «Le laudi alla vergine Maria» (текст із «Раю» Данте), для чотириголосого жіночого хору без супроводу (кінець 80-х років);
4. «Te Deum», для подвійного чотириголосого хору й оркестру (1895–1897). Перше виконання 7 квітня 1898 р. у Парижі.
.
Ніколло Паганіні
Скрипка і море
Ніколо Паганіні, також Нікколо Паганіні (італ. Niccolò Paganini;
Ніколло Паганіні
Скрипка і море
Ніколо Паганіні, також Нікколо Паганіні (італ. Niccolò Paganini;
Одна з найяскравіших особистостей музичної історії XVIII-XIX століть. Народився 27 жовтня 1782 року в Генуї. Одинадцятирічним хлопчиком Паганіні вперше виступив привселюдно в Генуї. В 1797, після короткого періоду занять у місті Парма з А.Роллою, зробив своє перше концертне турне по Ломбардії. Своєрідність манери гри, ні з чим не порівнянна легкість володіння інструментом незабаром принесли йому популярність у масштабах всієї Італії. З 1828 по 1834 він дав сотні концертів у найбільших містах Європи, заявивши про себе як про найдивнішого віртуоза цілої епохи.Паганіні грав у Німеччині, Франції, Австрії, Англії. В Німеччині він купив собі титул барона, яким в Німеччині торгували декілька десятиліть.
Фредерік Шопен
Польща
Фридери́к Франсуа́ Шопе́н (пол. Fryderyk [Franciszek] Chopin, іноді Szopen; фр.
Фредерік Шопен
Польща
Фридери́к Франсуа́ Шопе́н (пол. Fryderyk [Franciszek] Chopin, іноді Szopen; фр.
Вже дитиною Шопен проявив яскраві музичні здібності; у 7 років його почали учити грі на фортепіано, і в тому ж році був виданий складений ним маленький полонез соль мінор. Перші професійні уроки гри на фортепіано отримав від віолончеліста Войцеха Живного (нар. 1756 у Богемії), що тривали з 1816 до 1822. Незабаром Шопен став улюбленцем аристократичних салонів Варшави.
Подальшим розвитком Шопена опікувався Вільгельм Вюрфель (нар. 1791 у Богемії). Цей відомий піаніст та професор Варшавській консерваторії давав Шопену цінні (хоча нерегулярні) уроки органної музики і, можливо, фортепіано. З 1823 по 1826 роки Шопен навчався у Варшавському ліцеї, де його батько був професором. Восени 1826 юний музикант почав вивчати музичну теорію, фігурний бас, і композицію з Йозефом Ельснером (нар. 1769 у Сілезії) у Варшавській консерваторії. У 1831 він виїхав з Польщі до Відня, перед тим як оселився у Парижі, де провів значну частину життя.
Михайло Глінка
Росія
Музика до трагедії М. В. Кукольника «Князь Холмський»
Миха́йло Іва́нович Глінка
Михайло Глінка
Росія
Музика до трагедії М. В. Кукольника «Князь Холмський»
Миха́йло Іва́нович Глінка
Дитинство композитора проходило в маєтку батька, відставного капітана Івана Миколайовича Глінки. У 1817 році батьки привозять Михайла до Санкт-Петербургу і поміщають у Шляхетний пансіон при Головному педагогічному інституті (у 1819 році перейменовано у Шляхетний пансіон при Санкт-Петербурзькому університеті), де його гувернером був поет, майбутній декабрист В. К. Кюхельбекер. У Петербурзі Глінка бере уроки у провідних музикантів, у тому числі в ірландського піаніста і композитора Джона Філда. У пансіоні Глінка знайомиться з О. С. Пушкіним, який приходив туди до свого молодшого брата Льва, що був однокласником Глінки.
У 1830 подорожував до Італії, познайомився з багатьма музикантами, у тому числі з Белліні і Доніцетті. У 1833—1834 жив у Берліні, де займався гармонією і контрапунктом із З. Деном. Після повернення в Росію, Глінка взявся до роботи над першою своєю оперою «Життя за царя» (прем'єра в Петербурзі, 27 листопада 1836). Був призначений капельмейстером Придворної співочої капели (на цій посаді залишався близько двох років.
1836 року відбулася прем'єра першої опери Глінки — «Життя за царя». Прем'єра другої опери, «Руслан і Людмила» за поемою Пушкіна, відбулася в 1842 не дуже вдало, хоча згодом саме ця опера була визнана найбільшим досягненням композитора.
Помер Глінка в Берліні 3 (15) лютого 1857.
Опери
«Іван Сусанін» (1836)
«Руслан і Людмила» (1837—1842)
Симфонічні твори
Симфонія на дві російські теми
Опери
«Іван Сусанін» (1836)
«Руслан і Людмила» (1837—1842)
Симфонічні твори
Симфонія на дві російські теми
Музика до трагедії М. В. Кукольника «Князь Холмський» (1842)
Іспанська увертюра № 1 «Блискуче капричіо на тему Арагонської хоти» (1845)
«Камаринська», фантазія на дві російські теми (1848)
Іспанська увертюра № 2 «Спогади про літньої ночі в Мадриді" (1851)
«Вальс-фантазія» (1839, 1856)
Камерно-інструментальні твори
Соната для альта і фортепіано (незакінчена; 1828, дороблена Вадимом Борисовським в 1932)
Блискучий дивертисмент на теми з опери Белліні «сомнамбула» для фортепіанного квінтету і контрабаса
Великий секстет Es-dur для фортепіано та струнного квінтету (1832)
«Патетичне тріо» d-moll для кларнета, фагота і фортепіано (1832)
Романси і пісні«Венецианская ночь» (1832)
«Я здесь, Инезилья» (1834)
«Ночной смотр» (1836)
«Сомнение» (1838)
«Ночной зефир» (1838)
«В крови горит огонь желанья» (1839)
свадебная песня «Дивный терем стоит» (1839)
«Попутная песня» (1840) «Признание» (1840)
«Слышу ли голос твой» (1848)
«Заздравный кубок» (1848)
«Песнь Маргариты» из трагедии Гете «Фауст» (1848)
«Мери» (1849)
«Адель» (1849)
«Финский залив» (1850)
«Молитва» («В минуту жизни трудную») (1855)
«Не говори, что сердцу больно» (1856)
Петро Чайковський
Лебедине озеро
Михайло Чайко́вський або Садик-паша пол. Michał Czajkowski (29 вересня
Петро Чайковський
Лебедине озеро
Михайло Чайко́вський або Садик-паша пол. Michał Czajkowski (29 вересня
Під час Кримської війни організував козацькі сотні на турецькому боці. 1873 повернувся в Україну і прийняв православ'я. Чайковський — автор популярних повістей з історії Козаччини, перекладених різними мовами: «Powiésci Kozackie» (1837), «Wernyhora» (1838), «Kirdżak» (1839), Koszowata" (1841), «Owruczanin» (1841) та ін. Народився Міхал (Михайло) Чайковський 29 вересня 1804 року в селі Галчинець Київської губернії (тепер Житомирської області) в давній українській (сполонізованій) родині. Батько — Станіслав Чайковський, шляхтич з Волині. Мати — правнучка гетьмана Івана Брюховецького, двоє дідів воювали під запорозькими знаменами (один загинув під час оборони Січі 1775 року).
Батько М.Чайковського помер рано. Опіку над хлопцем взяв дядько, Михайло Глембоцький. У 1812-му Глембоцький воював на боці Наполеона, був легко поранений у Бородінській битві, а в бою на Березині урятував Бонапарта від полону, давши йому свого коня. Згодом у власному маєтку тримав озброєний загін — 200 осіб у козацьких одностроях — і друкував газету накладом 20 примірників.
Вчився у Бердичеві, в ліцеї Джона Воллсея. У 1825 році — їде до Варшави. Там знайомиться з Адамом Чарторийським, поетом з Кременця Юліушем Словацьким, Адамом Міцкевичем, Великим князем Костянтином Павловичем — намісником Польщі. У 1826 році Костянтин Павлович познайомив Михайла зі своїм братом Миколою І. Імператор запропонував Чайковському посаду при дворі та чин камер-юнкера, але той відмовився.
Літературні твори та праці
Головні з них:
{«Powieści kozackie»} (1837)
пол. Kozaczyzna W
Літературні твори та праці
Головні з них:
{«Powieści kozackie»} (1837)
пол. Kozaczyzna W
пол. „Wernyhora“
пол. „Kirdżali“ (1839)
пол. „Ukrainki“
пол. „Stefan Czarniecki“ (1840)
пол. „Hetman Ukrainy“ (1841)
пол. „Dziwne życia Polaków i Polek“
пол. „Bolgaria“
пол. „Bosnia“
пол. „Nemolaka“
У 1862–1873 рр. його твори було видано у 12 томах. З останніх творів велику вагу має «Воспоминания», що представляють автобіографічний та історичний інтерес (друкувались у журналі «Русская Старина» з листопада 1895 року).