Органічна хімія

сполук.Органічними називають сполуки вуглецю з іншими елементами. Здатність вуглецю з'єднуватися з більшістю елементів і утворювати молекули різного складу і будови обумовлює різноманіття органічних сполук (до кінця XX століття їх число перевищило 10 млн, зараз більше 20 млн). Органічні сполуки відіграють ключову роль в існуванні живих організмів.

сполук, зокрема практично цінних властивостей, з метою використання цих сполук у різних галузях господарства,
3) вивчення нових типів і механізмів органічних реакцій, розвиток методів синтетичної органічної хімії.

Основною метою фундаментальних досліджень у галузі органічної хімії є:

що містяться в рослинах. Багато народів знали секрети виробництва спиртних напоїв і оцту з сировин, які містять цукорі крохмаль.

Історія органічної хімії

в XVI–XVII століттях: були отримані деякі речовини, в основному шляхом перегонки певних рослинних продуктів. У 1769–1785 роках Шеєле виділив кілька органічних кислот, таких як яблучна, лимонна, винна, галова, молочна і щавелева. У 1773 році Руель виділив з людської сечі сечовину.
Важливим етапом стала розробка теорії валентності Купером і Кекуле в 1857 році, а також теорії хімічної будови Бутлеровим в1861 році. В основу цих теорій були покладені чотиривалентність Карбону і його здатність до утворення ланцюгів. У 1865 роціКекуле запропонував структурну формулу бензену, що стало одним з найважливіших відкриттів в органічній хімії. У 1875 роціВант-Гофф і Ле Бель запропонували тетраедричну модель атома Карбону, за якою валентності Карбону направлені до вершинтетраедра, якщо атом Карбону помістити в центр цього тетраедра. У 1917 Льюїс запропонував розглядати хімічний зв'язок за допомогою електронних пар.

дослідження будови і властивостей органічних сполук.
Вивчення будови, фізичних та хімічних властивостей органічних сполук.
Вивчення нових типів і механізмів органічних реакцій.
Хімія аліфатичних, аліциклічних, ароматичних, гетероциклічних, азотовмісних, сірковмісних та інших органічних сполук.

Основні напрямки досліджень в органічній хімії

водню. Вони в свою чергу діляться на:
Насичені — не містять кратних зв'язків в своїй структурі (алкани);
Ненасичені — мають у своєму складі хоча б один подвійний (алкени) і / або потрійний зв'язок (алкіни).
З відкритим ланцюгом;
З замкнутим ланцюгом — містять цикл (циклічні).
За характером функціональних груп поділяються на:
Галогенні;
Спирти, феноли;
Прості ефіри (етери);
Складні ефіри (естери);
Сполуки, що містять карбонільну групу:
альдегіди;
кетони;
хінони;
Сполуки, що містять карбоксильну групу (Карбонові кислоти, складні ефіри);
Сірковмісні сполуки;
Азотовмісні сполуки;
Металоорганічні сполуки;
Гетероциклічні — містять гетероатоми у складі кільця. Розрізняються за кількістю атомів в циклі, по виду гетероатому, за кількістю гетероатомів в циклі;
Полімери — речовини дуже великої молекулярної маси, які складаються з періодично повторюваних фрагментів — мономерів.

з октетною теорією Льюїса іКосселя молекула є стійкою, якщо зовнішні орбіталі всіх атомів повністю заповнені. Для таких елементів як C, N, O, галогени потрібно 8 електронів, щоб заповнити зовнішні валентні орбіталі, для водню необхідно тільки 2 електрони. Полярність пояснюється зміщенням електронної густини у бік більш електронегативного атома. Класична теорія валентних зв'язків не спроможна пояснити всі типи зв'язків, що існують в органічних сполуках, тому сучасна теорія використовує методи молекулярних орбіталей і квантовохімічні методи.

Будова органічних молекул